Всі ми, так чи інакше, знаємо, як глибоко та докорінно інформація впливає на людей. Такі способи поширення та впливу дуже часто використовують для негативних наслідків. Все це – про інформаційну війну. Вона завжди знаходиться поруч із вибухами снарядів, шумом двигунів військової техніки та смертю. Дві паралелі, які ідуть поруч, але ніколи не перетинаються – куля і слово. Саме про інформаційну зброю ми хочемо вкотре вам нагадати.

Напевно, вже всім у нашому Військовому інституті відомо про «високі досягнення» наших курсантів, котрі влаштували «дикі танці» в одній з аудиторій ВВНЗ. 

Ми вже писали про нездорову активність та напрямки його діяльності, але, на жаль, люди не сприймають інформацію серйозно, поки не стають жертвами подібних ситуацій.

Звичайно, майже кожен підрозділ ЗСУ має власні засоби комунікації, де може поширювати загальнодоступну інформацію. Але не треба забувати, що вона продовжує залишатися службовою. Саме тому, її поширення не перевіреним особам може призвести до негативних наслідків. 

Яку вигоду та користь отримують адміністратори «НачШтабу», оперуючи подібною інформацією?

По-перше. Можна ідентифікувати кожного учасника, спостерігача на відеоматеріалах, фотознімках за шматочком шеврона із прізвищем, який випадково потрапив у кадр, або встановити особистість за обличчям. Після ідентифікації, адміністратори мають доступ до всіх твоїх знайомих, друзів, колег, за якими ти обов’язково стежиш у соціальних мережах. Таким чином, можна отримати повне коло спілкування та оточення окремої людини. 

По-друге. Вже не одноразово до «НачШтабу» потрапляли подібні відео, через що відбувалося шантажування учасників матеріалів, наданих інформаторами, з метою отримання необхідної інформації, або – навпаки: надання грошового чи матеріального заохочення для подальшої співпраці.

По-третє. Публікація такої інформації в подібних ресурсах може зашкодити військовослужбовцю в подальшому просуванні по службі, через перевірки різними установами та внесення даних інцидентів у службові справи та характеристики. Що також, в свою чергу, на руку пропагандистам, бо це знижує бойову злагодженість.

Не слід забувати і про принцип пропаганди, яким керується «НачШтабу», де 60% інформації подається в інтересах противника, а після втрати ним обачності, залишок у 40 % використовують для пропаганди. 

Отже, ми розуміємо, що здебільшого користувачами «Начштабу» є звичайні військовослужбовці, котрі хочуть знати об’єктивну інформацію про ЗСУ, розв’язувати проблеми з керівництвом, шукати підтримки через постійні заборони висловлення власної думки. Але, слід пам’ятати: якщо піти на контакт – ви відразу опинитесь під тиском з боку дезінформаторів. Ця проблема не буде для вас останньою.

Ще раз наголошуємо! Будьте пильними та розважливими у своїх думках та діях. Перед тим, як доносити на власних командирів, жалітися на погане життя у підрозділах, викривати проблеми ЗСУ та поширювати веселі та безневинні, на перший погляд, матеріали – згадайте про те, що ви інформуєте ворога, який з кожним постом та публікацією стає сильнішим. У більшості випадках, страждає рядовий військовослужбовець, а не його начальник.

Попередній матеріал про НачШтабу.

Tags:

No responses yet

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.